" Тепла підлога"

.

Системи підлогового опалення є низькотемпературними (+25-45 ° С) теплоносіями і використовують поверхню підлоги як джерело розподілу тепла. Монтаж таких систем вимагає знання основ їхньої роботи і практичних навиків.

Незважаючи на те, що можуть використовуватися одні й ті ж джерела тепла, опалення підлоги істотно відрізняється від радіаторного, зокрема методами розподілу тепла. 

Основні властивості та переваги системи тепла підлога:

 
• Елементом опалення є вся поверхня підлоги. Відсутні опалювальні прилади. Можливість більш ефективного використання площі житлового, офісного чи іншого приміщення; 
• Низька температура теплоносія, що становить приблизно +25-45 ° С; 
• Рівномірний і сприятливий для людини, з точки зору фізіології, розподіл температури в приміщенні по його висоті; 
• Можливість застосування різних покриттів підлог (дерево, камінь або кераміка); 
• Можливість використання для нагрівання води практично будь-якого джерела енергії, починаючи від котлів які працюють на вугіллі, газі, мазуті або електриці до неконвектівних джерел, таких як теплонасоси, сонячні колектори або геотермічні джерела; 
• Гігієнічність - багаторазове зниження кількості пилу в повітрі приміщення і разом з нею бактерій, які часто є причиною різних хвороб; 
• Великий вплив приємного для людини теплового випромінювання (50-70%), завдяки чому більш високий тепловий комфорт у приміщенні; 
• Економія теплової енергії. У житлових будинках -20-30%, а в приміщеннях з високими стелями, наприклад, спортзалах, виставочних павільйонах, церкви і т.п. - До 50% і вище! 
• Оптимальна вологість повітря в приміщенні; 
• На відміну від гарячих радіаторів (більше 70 ° С) підлогове опалення не сприяє виникненню несприятливої для людини позитивної іонізації повітря, що надає недоброякісний вплив на здоров'я людини; 
• Відсутність сильного джерела тепловипромінювання поблизу від людини; 
• У приміщеннях, де постійно знаходяться люди, максимальна температура поверхні підлоги складає за європейськими нормами +29 ° С, а середня температура за опалювальний період коливається в межах +23-24 ° С.

   a)                                                    б)  

Вертикальний розподіл температур у приміщенні 
а) ідеальний розподіл температури в приміщенні;  б) підлогове опалення 

При підлоговому опаленні майже 70% тепла передається у вигляді приємного, ласкавого теплового випромінювання, яке не сприяє підняттю пилу в повітря. Чому так відбувається? При температурі повітря в приміщенні 20 ° С середня температура на поверхні підлоги в опалювальному сезоні складає 23-24 ° С, з чого видно, що різниця температур становить 3-4 ° С. А при радіаторному опаленні, при температурі радіатора 50-60 ° С, різниця температур становить 30-40 ° С. Саме велика різниця температур є причиною сильної конвекції повітря. яка сприяє відриву від поверхні підлоги і підняття пилу вгору. 

При підлоговому опаленні природне переміщення повітря обмежене, у зв'язку з чим, інфільтрація зовнішнього повітря в приміщенні буде значно меншою. На жаль, часто цей факт вважають причиною відсутності вентиляції в приміщенні, намокання стін і утворення на них цвілі, у той час як справжня причина цих несприятливих явищ полягає в іншому. При пошуку нових рішень економії тепла зупинили увагу на використанні герметичних, суперщільних вікон і дверей. У таких приміщеннях, навіть якщо мають вбудовану вентиляційну систему, через відсутність подуву не буде обміну використаного повітря (таке явище буде спостерігатися також при радіаторному опаленні). 

Система водяного підлогового опалення дозволяє довільну розстановку меблів і не обмежує можливість її розміщення. Також водяне підлгове опалення дозволяє виконувати будь-яке покриття підлоги, будь то дерево, лінолеум, керамічна плитка та ін покриття. 

Незважаючи на те, що в системах підлогового опалення монтаж труб з полімерних матеріалів є простим, відповідальність монтажників висока, тому що вся система опалення заливається бетоном і після цього, зміни вже не можливі. 

Функціональність всієї системи залежить від її конструкції, тому проектувальник і монтажник в рівній мірі несуть відповідальність перед замовником за правильне виконання системи, відповідно до вимог пред'явленими виробником. 

Підлоги з бетонного розчину 

Бетонні підлоги при підлоговому опаленні визначаються як "мокре" виконання системи підлогового опалення. Дуже важливим є те, щоб в бетоні не було бульбашок повітря, а перш за все навколо труб. Є декілька методів укладання підлогового опалення з бетонним розчином. Мінімальна товщина бетонного розчину над трубами повинна становити 30 мм, а максимальна рекомендована товщина - 70 мм. Монтаж труб на металевій арматурній сітки є легким і економічним методом кріплення труб підлогового опалення. Максимальна відстань між кріпленнями 750 мм. Металева сітка повинна бути прикріплена до перекриття, а не до шару ізоляції під сіткою.

Конструкція підлоги 

У всіх типах підлог важливим є врахування витрат тепла і проникнення звуку поряд з необхідними навантаженнями. Стандартна ізоляція з пінопласту (сертифікована на вплив звуку) може бути піддана навантаженню 20 ÷ 36 кг/м2, тобто пінопласт PS 20 до PS 30. Решта типів ізоляції, допущені з точки зору проникності звуку, витримують навантаження до 5 кг/м2. Водяне підлогове опалення відповідає загальним вимогам, що пред'являються до опалювальних систем для майже всіх типів будівель з сучасними конструкційними рішеннями. Проект можна пристосувати до специфічних конструктивних вимог. Згідно нормі EN 1264, системи підлогового опалення поділяються на типи A, B і C в залежності від розміщення в конструкції підлоги нагрівальних петель. У разі наливних бетонних, а також ангідритових підлог, що в даний час практикується в нових будівлях, застосовується "мокра" система підлогового опалення. Це означає, що нагрівальні петлі розміщуються безпосередньо в бетоні (тип A і C). Там, де з технічних причин, наприклад: занадто високої маси або високої конструкції підлоги (що часто зустрічається в старих будівлях) не можна застосовувати такого рішення, рекомендується застосовувати "сухий" метод. У цьому випадку, нагрівальні труби розміщуються в шарі ізоляції підлоги. Це зменшує товщину шару бетону, що розсіює навантаження, тобто знижує висоту конструкції підлоги (тип B). Слід пам'ятати, що німецька норма DIN 4725 відповідає європейській нормі EN 1264.

Розріз підлоги з кріпленнями труб до металевої сітки

 
Ізоляція перекриття з підлоговим опаленням 

Конструкція пропонованих шарів ізоляції відповідає вимогам норми DIN 18560, частина 2, параграф 3.3

Ізоляція бетонного перекриття з бетонною підлогою для підлогового опалення. 

Плаваючі дерев'яні підлоги 

Підлоги цього типу влаштовуються на дерев'яних балках перекриття. Між балками перекриття знаходиться ізоляційний шар матеріалу, що запобігає потік тепла вниз. Шар ізоляції товщиною 10 см щільно заповнює простір між балками. До несучих балок поперек прибиті дерев'яні рейки. 
Ці підлоги не містять бетонного розчину. Для забезпечення правильного розподілу тепла, нагрівальні труби укладаються на алюмінієвих нагрівальних листах. На листах зтиснутих в них нагрівальними трубами укладаються підлогові дошки. 
Рекомендується, щоб при підлоговому опаленні дерево, що укладається на основу, було не товстіше 15 мм. Товстий шар дерева створює дуже велику теплоопір, а також збільшується інертність системи опалення. 
Це обмежує можливість правильного регулювання температури в опалювальному приміщенні.

Дерев'яна плаваюча підлога

 
Нагрівальні пластини 

Алюмінієві нагрівальні листи призначені для рівномірного розподілу тепла по поверхні підлоги. По середині гріючого  листа проходить жолоб в який вставляється труба. При дуже маленькій кількості листів розприділення тепла буде недостатнім. 

Плаваючі підлоги 

На бетонних перекриттях можлива установка підлогового опалення при застосуванні пінопластових панелей з вирізаними отворами для алюмінієвих випромінюючих плит і для нагрівальних труб. Цю конструкцію підлоги можна використовувати для всіх типів підлог.

Дерев'яна плаваюча підлога 

Укладка нагрівальних петель 

Укладання петель проектується наступним чином: при укладанні в "меандр" необхідно пам'ятати про те, щоб подаючий, більш гарячий потік води, був направлений до потенційно холодним зонам, приміром, до зовнішніх стін і т.п. При зовнішній стіні, там, де вище втрати тепла, при укладанні "уліткою" отримуємо гарантію однакової температури в будь-якому місці гріючої поверхні. Тим самим, ця система забезпечує найвищий термічний комфорт. На представлених нижче малюнках також вказані місця кріплення нагрівальних петель.

Укладання петлі в "меандр"

Укладання петлі "уліткою"

У зв'язку з обмеженням мінімального радіусу вигину труби, спосіб укладання в "меандр" рекомендується виключно для відстані між трубами 300 мм. Якщо відстані між трубами будуть менше, необхідно застосувати спосіб укладання петлі "уліткою", оскільки в цьому випадку труба згинається тільки на кут 90 °. 
Мінімальний радіус вигину труби  rmin = 100 мм. 
Крайові зони розміщені в полях з більшою потребою тепла, наприклад, при зовнішніх стінах і вікнах. Крайова зона може мати ширину максимум 1 м.

 
Інтегрована крайова зона 

Відстань труб: у крайовій зоні: 75,150 мм; в зоні перебування: 150-300 мм.

Укладання петлі "уліткою" , укладання петлі в "меандр" 

Відокремлена крайова зона 

Відстань між трубами в крайовій зоні: 75, 150 мм; в зоні перебування: 150-300 мм.

Відокремлена крайова зона 

Підлоговий розчин 

Підлоговий розчин може бути виконаний з цементного або гіпсового монолітного розчину, або зі спеціальних мас, наприклад, цементного розчину з добавкою пластичного модифікуючого засобу, або з напівфабрикатів. 
Крім дотримання вимог, зазначених у стандартах (у Німеччині стандарт DIN 18560), потрібно вступати відповідно до вказівок, представленими в інструкціях виробників. 
Товщина підлоги залежить від передбачуваних навантажень. 
У зв'язку з необхідністю рівномірного розподілу температури на поверхні підлоги, товщина не повинна бути менше, ніж 65 мм, і повинна відповідати вимогам державних будівельних стандартів.

Розріз "теплої підлоги"