Такий котел допоможе створити достатньо комфортне опалення у тих місцях, до яких наразі не дотягли гілки газопроводів, а іноді і лінії електропередач. Згодиться він і в якості другого, запасного котла, який допоможе впоратися з піковими навантаженнями на систему опалення в морозні дні і у випадку виникнення неполадок у базовій системі опалення. 

Паливом для котлів такого типу може бути кам'яне вугілля, буре вугілля, деревина, пресовані брикети. Існують також моделі, що працюють на торфі. 

Доступність і невисока вартість палива є основними перевагами таких котлів. Крім того, такі котли автономні, тобто не потребують підключення до електромережі, тому можуть бути встановлені в дачних будиночках навіть у найбільш віддалених від цивілізації куточках. А ось, абсолютно автономно від людини, твердопаливний котел працювати не може: потрібна регулярне завантаження палива, інколи і до кількох разів на день, а також періодична очистка зольніка від утворюється в результаті згоряння палива золи. Це є недоліком такого виду котлів. Тому, хоча твердопаливний котел і більше економічніший, ніж газовий (в регіонах, де є в надлишку тверде паливо), він не отримав широкого розповсюдження. 

Потрібно також згадати про так званих «пеллетних» котлах. Це сучасні дорогі моделі твердопаливних котлів, що працюють на пеллет (пресовані гранули відходів деревообробного виробництва). Такі котли мають високий ККД (близько 90%) і можуть працювати в автономному режимі (без втручання людини) до одного тижня і більше. Однак висока вартість (від 50 000 грн), та відсутність вільного ринку пеллет перешкоджають поширенню котлів такого типу. 

Особливістю твердопаливних котлів - є інерційність процесу згоряння. Швидко перервати його роботу, навіть у випадку перегріву, неможливо, тому для захисту використовуються спеціальні приналежності. Так, після котла або в котлі може встановлюватися спеціальний теплообмінник, через який протікає теплоносій з котла перш ніж потрапити в систему опалення. У ньому і охолоджується вода в разі перегріву котла холодною водою з водопроводу. А для більшої теплової віддачі та скорочення кількості завантажень можна разом з твердопаливним котлом додатково встановити емкісний тепловий акумулятор, що виконує роль величезного термоса, який накопичує надлишкове тепло, а потім віддає його в систему опалення. 

Сучасний традиційний твердопаливних котел часто порівнюють з так званими «буржуйками», і за принципом дії це, взагальному, вірно: і там, і там відбувається згоряння твердого палива в топці, а тепло від згоряння обігрівають приміщення. У сучасних котлах незгорівші залишки палива, тобто зола, накопичуються в зольніку, димові гази йдуть в димовий канал, а теплова енергія передається через теплообмінник в систему опалення, теплоносієм в якій найчастіше буває вода. 

Однак у сучасних котлів є й значні відмінності від «буржуєк», які не дозволяють відносити їх до одного типу обладнання, перш за все, це істотно більш висока економічність роботи. Якщо в «буржуйи» вже через годину роботи потрібно додати паливо, то твердопаливний котел здатний пропрацювати кілька годин на одній порції завантаженого палива. Деякі моделі працюють до 10 годин. Відбувається це тому, що в котлах застосовується принцип нижнього горіння, при якому повітря подається і знизу, і з боків до палива. Це підвищує ККД і робить процес горіння більш плавним. Крім того, в сучасних котлах користувач може самостійно регулювати потужність для підтримки необхідної температури. Для цього слід повернути та встановити головку терморегулятора на необхідне значення температури котлової води, при цьому за допомогою сталевого ланцюжка припіднімется або опуститься заслінка, через яку надходить повітря для згоряння, збільшуючи або зменшуючи тим самим тягу і, відповідно, швидкість згоряння і потужність. 

Теплообмінники традиційних твердопаливних котлів бувають сталевими та чавунними, і у кожного варіанту є свої переваги і недоліки. 

Так, котли зі сталевими теплообмінниками дешевші, але мають дещо менший робочий ресурс. Крім того, вони менш стійкі до випадання конденсату, тому потребують підтримки температури не нижче 65 ° С Зате їх легше чистити і завантажувати новою порцією палива, оскільки завантаження зазвичай здійснюється зверху: верхня кришка відкидається, відкриваючи досить велике вікно для завантаження. 

У котлах з чавунними теплообмінниками завантаження фронтальне, через передні дверцята, що не зовсім зручно, зате вони менш «капризні» і стійко переносять температуру істотно нижче 65 ° С 

У продажу можна знайти твердопаливні котли самої різної потужності, але в побуті знаходять застосування котли потужністю від 15 до 40 кВт, оскільки опалювати зазвичай доводиться приміщення або будинок площею 50-400 кв. м. Існують моделі твердопаливних котлів потужністю понад 100 кВт, але застосовуються вони вкрай рідко. 

По виду палива розрізняють котли «дров'яні», які можуть спалювати деревину і деревні відходи з вологістю 20-30%, і універсальні ( «всеїдні»), здатні працювати на різних видах палива, але основним для них видом є вугілля. Робота котлів на іншому виді палива допускається, але нетривалий період, адже різні види палива горять з різною швидкістю, мають різну калорійність та різну температуру згоряння. Матеріал корпусу котлів розрахований на певний режим роботи, і зміна його може призвести до зниження робочого ресурсу котлів. Так, сталевий «дров'яний» котел із-за тривалої роботи на вугіллі може «прогоріти» і вийти з ладу вже через рік-два експлуатації замість розрахункових десяти. Крім того, використання іншого виду палива знижує робочі характеристики котла. 

Важливим атрибутом для якісного функціонування твердопаливних котлів та забезпечення оптимальних умов для спалювання палива в ньому є правильно змонтований димар, інакше в котлі не буде створюватися тяга, необхідна для видалення продуктів згоряння. Тяга в димарі залежить від його внутрішнього перерізу, висоти, шорсткості поверхні і різниці температур продуктів згоряння і навколишнього повітря. Все це повинен врахувати спеціаліст при підборі обладнання. 

Крім «дров'яних» котлів з традиційним спалюванням є моделі з піролізним способом спалювання деревини, що називаються також газогенераторні «дров'яні» котли. Вони, можна так сказати, витягають із дерева всі «соки», а тому вимагають у два рази менше палива, ніж традиційні котли. Вся справа в тому, що в таких котлах реалізований інший принцип згоряння твердого палива. Завантажене в камеру згоряння пальне спочатку нагрівається при обмеженому доступі повітря. Таким чином відбувається його газифікація, тобто виділення пального газу. Саме цей газ і спалюється в окремій камері згоряння, що набагато ефективніше, ніж спалювання твердого палива. 

Таким чином, пристрій піролізного котла більш складний, замість однієї топки в ньому є дві камери: попередня камера газифікації, куди завантажується тверде паливо (дерево), і камера згоряння. Горючий газ з першої до другої видуває через керамічну форсунку вентилятором. 

Перевагами такого типу котлів є збільшення часу роботи на одній порції завантаженого палива, автоматизована робота і більш високий коефіцієнт корисної дії, що досягає 90%. 

Крім того, піролізний котел більш екологічний, ніж традиційний, в силу двох причин. По-перше, сам процес згоряння газу екологічніше згоряння твердого палива. По-друге, піролізний котел зсередини викладений шамотно керамічними пластинами з додаванням каталізатора, в присутності якого згоряння газу відбувається більш ефективно, згорають навіть частинки золи, що попадають в камеру згоряння. Таким чином, і зольність піролізний котлів відчутно нижче, ніж традиційних. Нарешті, за допомогою вентилятора, кількість оборотів якого регулюється, такий котел має більш широкий діапазон зміни потужності, і тому більш економічний. 

Є й недоліки - вища ціна, вимогливість до якості палива (вологість деревини повинна складати не більше 20%). Крім того, такий котел енергозалежний: для живлення вентилятора потрібна наявність електромережі. 

Вибираючи твердопаливний котел, зверніть увагу на доступність палива в регіоні. Скажімо, у Східній Україні краще котел, що працює на вугіллі, у Західній Україні краще вибрати «дров'яний» котел. 

У першу чергу такі котли вигідно використовувати там, де є багато палива (у Східній Україні - вугілля, в Західній - деревини). Але і в цілому обслуговування твердопаливних котлів обійдеться дешевше, ніж газового, однак складність полягає в тому, що такий котел доведеться періодично завантажувати паливом і видаляти з нього золу. В якості прикладу при виборі котла наведемо такі дані: для опалення приміщення площею 100 кв. м знадобиться котел з діапазоном потужності 5-12 кВт, який буде спалювати близько 2,5-3,0 кг твердого палива на годину. Для будинку площею 160 кв. м знадобиться котел з діапазоном потужності 15-20 кВт (бажано з модуляцією потужності). Наявність модуляції дозволяє зменшити витрату палива та підвищити рівень комфорту, оскільки це зменшить перегрів опалюваного приміщення (але повністю уникнути його вдасться лише при використанні бака-акумулятора великого обсягу). Підбором великого акумулятора і котла з запасом по потужності можна значно збільшити інтервали між завантаженнями в котел палива. Але установка акумулятора бажана у будь-якому випадку (для сталевого котла - особливо). Це дасть можливість підвищити ефективність роботи котла, уникнути перегріву котла та системи опалення, відмовитися від зовнішніх елементів безпеки для захисту від перегріву. Також бак-акумулятор дозволить ефективно контролювати мінімальну температуру теплоносія в зворотному трубопроводі, яка, наприклад, для сталевого котла повинна бути не менше 65 ° С. Падіння температури нижче допустимого рівня призведе до випадання конденсату всередині котла і передчасного виходу його з ладу.