У першому випадку передбачається, що кожен споживач будинку отримає воду від підприємства житлово-комунального господарства, що відповідає у встановленому порядку за подачу води споживачам з якістю відповідно вимогам для централізованих систем питного водопостачання. Зрозуміло, потенційний споживач такої води повинен пам'ятати, що до його крана вода може надходити з багатокілометрової водопровідної мережі часто по старих іржавих трубах, до того ж можливо насиченою бактеріальною флорою. На більшості водопровідних станцій ЖКГ з метою знезараження воду хлорують, за час доставки води до споживача хлор встигає прореагувати з залишковою органікою, частково перетворивши її в дуже шкідливі хлорорганічні з'єднання, і ступінь її негативного впливу на організм людини вже залежить від їх концентрації. У цьому випадку споживачі можуть витратитися на доочищення води на вході в свою водопровідну мережу, або кожен споживач вирішує цю проблему індивідуально. 
Таким чином, при підключенні до централізованого водопостачання вирішується головне питання: вода є! Залишається отримати технічні умови, виконати їх і, зрозуміло, витратитися на монтаж мережі.
Насамперед для приєднання будинку до вуличної водопровідної мережі забудовник повинен отримати дозвіл в організації, що експлуатує водопровід (зазвичай це виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства). У цій же організації забудовник отримує і умови підключення, в яких вказується місце і схема можливого приєднання (звичайно найближчий колодязь-приямок), глибина залягання, гарантований напір на вводі і т.п. Відповідно в УВКХ можна замовити прокладання свого водопроводу або хоча б ознайомитися з приблизним кошторисом на даний вид робіт. Якщо Ви після побачених цифр будете в шоці, то можна спробувати пошукати менш серйозні організації для прокладання тешей системи водопостачання. А щоб Ви могли мати уявлення про майбутню роботу, дамо декілька рекомендацій.

Система водопостачання житлового будинку при підключенні до централізованого водозабору складається із зовнішнього введення, трубопроводів, вентилів.
Для прокладання водопроводу можна використовувати сталеві, оцинковані, чавунні, пластмасові труби. Для сталевих та пластмасових труб мінімальний діаметр введення повинен бути не менше 20 мм, для чавунних - 50 мм. Глибина закладення повинна бути на 41,5 см нижче глибини промерзання. Можливо утеплення підземного водопроводу теплоізоляцією.
Якщо в будинку є підвал, то введення прокладають через фундамент за допомогою футляра з відрізка труби більшого діаметру. Отвір у футлярі закладають смоляним пасмом (льон), глиною, цементним розчином шаром 3-5 см з обох кінців. У будинках без підвалу введення прокладають у футлярі в грунті під фундаментом.
У системі обов'язково повинна бути передбачена можливість повного відключення водопроводу, повного спорожнення. Також при прокладанні водопроводу роблять ухил у бік вступного колодязя, рівний 0,003.

1, 4 - вентилі; 2 - водомір; 3 - зливний кран; 5 - напівпідвал (підвал); 6 - фундамент; 7 - трубопровід введення; 8 - цементний розчин; 9 - смоляне пасмо (пакля); 10 - м'ята глина; 11 - футляр; 12 - вимощення; 13 - люк; 14 - ходові скоби; 15 - фасонне бетонне кільце; 16 - глиняний замок; 17 - заземлення; 18 - труба вуличного водопроводу; 19 - гумова прокладка; 20 - зварювання; 21 - хомут